Міфи про грижах міжхребцевих дисків
Грижа міжхребцевого диска – це серйозне захворювання хребта, при якому відбувається випинання міжхребцевого диска з ушкодженням і порушенням функції спинальних нервів. Це захворювання дуже поширене і зустрічається найчастіше у людей віком від 20 до 50 років. Але тим не менш, при сучасній різноманітності і доступності спеціалізованої медичної літератури, багато людей до сих пір помиляються на рахунок природи виникнення цього захворювання та його сучасних методах лікування.
Міф 1. Міжхребцева грижа –виникає сама по собі, без будь-яких провісників.
Насправді, грижа міжхребцевого диска – не самостійна патологія, а одне з найбільш важких проявів і ускладнень остеохондрозу хребта. При розвитку остеохондрозу, в структурі міжхребцевих дисків, а далі і хребців відбуваються поступові, але незворотні дегенеративні зміни призводять до порушення функцій хребта, які виявляються наростанням клінічної симптоматики. І тільки на тлі подібних патологічних змін будови міжхребцевих дисків, в ослаблених місцях і відбувається їх випинання.
Міф 2. Єдиним симптомом виникнення грижі хребта є біль.
Біль — це, без сумніву, перша ознака виникла грижі: при протрузії міжхребцевого диска відбувається різке обмеження спинномозкового нерва, що дає больовий синдром. Але разом з цим, після зменшення травматичного набряку, приєднуються й інші ознаки пошкодження нерва: оніміння шкіри, особливо часто в зоні «лампас» (бічні поверхні стегон), відчуття жару, поколювання, може навіть розвиватися парез (патологічна слабкість м'язів ніг), знижуватися рефлекси. З часом може спостерігатися зменшення обсягу певних м'язів на нозі (м'язова атрофія) унаслідок порушення нервової чутливості, а також формування патологічної постави: з-за постійного болю людина приймає вимушене положення тіла, яке згодом входить в звичку. Загальними проявами міжхребцевої грижі є вегето-судинні порушення, які проявляються загальною слабкістю, головним болем, підвищеною пітливістю, почервонінням шкіри в ділянці спини.
Міф 3. Грижа міжхребцевого диску виникає раптово при піднятті важких предметів.
Різке піднімання вантажу, без сумніву є пошкоджуючим фактором. Але якщо спочатку хребет людини був здоровий, то все закінчиться тільки розтягуванням зв'язок, грижа не виникне. Для виникнення грижі ж необхідні попередні порушення структури та метаболізму міжхребцевого диска, причиною яких є остеохондроз. В такому разі не тільки підйом вантажів може спровокувати утворення грижі, а й інші навантаження, наприклад, різкий поворот або нахил.
Міф 4. чим більше грижа – тим сильніше біль.
Насправді інтенсивність больового синдрому в першу чергу залежить від місця виходу грижі щодо спинномозкового нерва. Наприклад, грижа може бути величезною, але розташовуватися збоку від нерва, незначно його здавлюючи – тоді біль буде помірною, а то й не постійною. Якщо ж випинання сталося прямо в місці виходу нерва, то навіть грижа розміром кілька міліметрів може давати настільки сильний біль, що пацієнт не зможе обійтися без хірургічного втручання.
Міф 5. Міжхребетні грижі бувають тільки в попереку.
Це думка обумовлена тим, що саме поперековий відділ хребта несе головне навантаження від ваги тіла людини, і тому саме тут найчастіше виникають грижі. Але крім поперекового можуть уражатися грудний і шийний відділ хребта, так як остеохондроз може бути в будь-якому відділі хребта, для пошкодження поперекових хребців, в силу їх будови, потрібно зовсім незначне зусилля. Крім того грижі грудного і, особливо шийного відділу відрізняються тяжкістю своїх клінічних проявів, так як на цьому рівні проходить спинний мозок і нерви, які відповідають за життєво важливі функції – дихання і серцебиття.
Міф 6. Накачані м'язи спини вбережуть від гриж міжхребцевих дисків.
Досить міцні м'язи спини насправді підтримують і розвантажують хребетний стовп від надмірних навантажень і вібрацій, тим самим попереджаючи розвиток остеохондрозу. Але при виконанні неправильних вправ або занять з дуже важкими вагами (наприклад, при бодібілдингу), замість зміцнення м'язів відбувається їх перевтома, перенапруження, і, як наслідок, постійна мікротравматизація міжхребцевих дисків. Так що заняття спортом необхідно здійснювати в присутності тренера – фахівця, а у разі скомпрометованого позвоночнипроходить комплексне лікування хребта.
Міф 7. Медикаментозні блокади добре використовувати для зняття больового синдрому при грижах.
У сучасній медицині широко використовуються блокади з аналгетичні (знеболюючі) препаратами: 5 – 20 мілілітрів лікарської речовини вводиться в область, навколишнє уражений нерв, що дає тимчасову втрату чутливості, а, відповідно і болю. Але при введенні такого додаткового обсягу рідини, ми тільки посилюємо той набряк, який і так є навколо защемленого нерва. Звичайно, цим можна домогтися тимчасового зняття симптомів, але якщо думати прогностично, то нічого хорошого таке лікування не дає, тому, що спрямоване на усунення симптомів, а не причини захворювання.
Міф 8. Лікування гриж міжхребцевих дисків – тільки хірургічне.
На сьогоднішній день приблизно половина гриж лікується шляхом нейрохірургічних операцій відкритим або ендоскопічним методом. Але насправді більшість з цих операцій можна було не робити, а обійтися такими малоінвазивними сучасними методами лікування, як мануальна терапія, рефлексотерапія, голковколювання, або пройти курс корекції хребта. При правильному і кваліфікованому лікуванні можна досягти тривалої ремісії захворювання та швидкій реабілітації пацієнтів, уникнути ускладнень оперативного втручання, виключаючи, звичайно, ті випадки, коли існують прямі свідчення до операції.
Міф 9. Якщо грижа виникла, вона вже нікуди не дінеться.
У цьому питанні все залежить від стадії процесу, розмірів, локалізації та терміну давності грижі, вираженості дегенеративних процесів у структурах хребта. Якщо процес знаходиться в початкових стадіях свого розвитку, то з допомогою адекватного лікування хребта, спрямованого на усунення причини виникнення захворювання, можна домогтися практично повного зникнення грижі хребта. Але якщо процес «старий» або грижа великого розміру, то розраховувати на повне одужання не доводиться. Це підкреслює важливість ранньої діагностики гриж міжхребцевих дисків і своєчасного початку лікування.
Міф 10. Періодичних рецидивів грижі міжхребцевих дисків не уникнути.
Як будь-яке хронічне захворювання, міжхребцева грижа схильна до рецидивів. Але є методи, за допомогою яких можна надовго відстрочити загострення. До них відноситься: – регулярні спеціальні вправи на зміцнення м'язів спини. Цим вправам повинен навчати спеціаліст і стежити за правильністю їх виконання. – нормалізація режиму праці і відпочинку, використання ортопедичної меблів. – виключення підняття великих вантажів, інших навантажень на хребет. – лікувати супутні захворювання, такі як остеохондроз, сколіоз та протрузії.
Міф 1. Міжхребцева грижа –виникає сама по собі, без будь-яких провісників.
Насправді, грижа міжхребцевого диска – не самостійна патологія, а одне з найбільш важких проявів і ускладнень остеохондрозу хребта. При розвитку остеохондрозу, в структурі міжхребцевих дисків, а далі і хребців відбуваються поступові, але незворотні дегенеративні зміни призводять до порушення функцій хребта, які виявляються наростанням клінічної симптоматики. І тільки на тлі подібних патологічних змін будови міжхребцевих дисків, в ослаблених місцях і відбувається їх випинання.
Міф 2. Єдиним симптомом виникнення грижі хребта є біль.
Біль — це, без сумніву, перша ознака виникла грижі: при протрузії міжхребцевого диска відбувається різке обмеження спинномозкового нерва, що дає больовий синдром. Але разом з цим, після зменшення травматичного набряку, приєднуються й інші ознаки пошкодження нерва: оніміння шкіри, особливо часто в зоні «лампас» (бічні поверхні стегон), відчуття жару, поколювання, може навіть розвиватися парез (патологічна слабкість м'язів ніг), знижуватися рефлекси. З часом може спостерігатися зменшення обсягу певних м'язів на нозі (м'язова атрофія) унаслідок порушення нервової чутливості, а також формування патологічної постави: з-за постійного болю людина приймає вимушене положення тіла, яке згодом входить в звичку. Загальними проявами міжхребцевої грижі є вегето-судинні порушення, які проявляються загальною слабкістю, головним болем, підвищеною пітливістю, почервонінням шкіри в ділянці спини.
Міф 3. Грижа міжхребцевого диску виникає раптово при піднятті важких предметів.
Різке піднімання вантажу, без сумніву є пошкоджуючим фактором. Але якщо спочатку хребет людини був здоровий, то все закінчиться тільки розтягуванням зв'язок, грижа не виникне. Для виникнення грижі ж необхідні попередні порушення структури та метаболізму міжхребцевого диска, причиною яких є остеохондроз. В такому разі не тільки підйом вантажів може спровокувати утворення грижі, а й інші навантаження, наприклад, різкий поворот або нахил.
Міф 4. чим більше грижа – тим сильніше біль.
Насправді інтенсивність больового синдрому в першу чергу залежить від місця виходу грижі щодо спинномозкового нерва. Наприклад, грижа може бути величезною, але розташовуватися збоку від нерва, незначно його здавлюючи – тоді біль буде помірною, а то й не постійною. Якщо ж випинання сталося прямо в місці виходу нерва, то навіть грижа розміром кілька міліметрів може давати настільки сильний біль, що пацієнт не зможе обійтися без хірургічного втручання.
Міф 5. Міжхребетні грижі бувають тільки в попереку.
Це думка обумовлена тим, що саме поперековий відділ хребта несе головне навантаження від ваги тіла людини, і тому саме тут найчастіше виникають грижі. Але крім поперекового можуть уражатися грудний і шийний відділ хребта, так як остеохондроз може бути в будь-якому відділі хребта, для пошкодження поперекових хребців, в силу їх будови, потрібно зовсім незначне зусилля. Крім того грижі грудного і, особливо шийного відділу відрізняються тяжкістю своїх клінічних проявів, так як на цьому рівні проходить спинний мозок і нерви, які відповідають за життєво важливі функції – дихання і серцебиття.
Міф 6. Накачані м'язи спини вбережуть від гриж міжхребцевих дисків.
Досить міцні м'язи спини насправді підтримують і розвантажують хребетний стовп від надмірних навантажень і вібрацій, тим самим попереджаючи розвиток остеохондрозу. Але при виконанні неправильних вправ або занять з дуже важкими вагами (наприклад, при бодібілдингу), замість зміцнення м'язів відбувається їх перевтома, перенапруження, і, як наслідок, постійна мікротравматизація міжхребцевих дисків. Так що заняття спортом необхідно здійснювати в присутності тренера – фахівця, а у разі скомпрометованого позвоночнипроходить комплексне лікування хребта.
Міф 7. Медикаментозні блокади добре використовувати для зняття больового синдрому при грижах.
У сучасній медицині широко використовуються блокади з аналгетичні (знеболюючі) препаратами: 5 – 20 мілілітрів лікарської речовини вводиться в область, навколишнє уражений нерв, що дає тимчасову втрату чутливості, а, відповідно і болю. Але при введенні такого додаткового обсягу рідини, ми тільки посилюємо той набряк, який і так є навколо защемленого нерва. Звичайно, цим можна домогтися тимчасового зняття симптомів, але якщо думати прогностично, то нічого хорошого таке лікування не дає, тому, що спрямоване на усунення симптомів, а не причини захворювання.
Міф 8. Лікування гриж міжхребцевих дисків – тільки хірургічне.
На сьогоднішній день приблизно половина гриж лікується шляхом нейрохірургічних операцій відкритим або ендоскопічним методом. Але насправді більшість з цих операцій можна було не робити, а обійтися такими малоінвазивними сучасними методами лікування, як мануальна терапія, рефлексотерапія, голковколювання, або пройти курс корекції хребта. При правильному і кваліфікованому лікуванні можна досягти тривалої ремісії захворювання та швидкій реабілітації пацієнтів, уникнути ускладнень оперативного втручання, виключаючи, звичайно, ті випадки, коли існують прямі свідчення до операції.
Міф 9. Якщо грижа виникла, вона вже нікуди не дінеться.
У цьому питанні все залежить від стадії процесу, розмірів, локалізації та терміну давності грижі, вираженості дегенеративних процесів у структурах хребта. Якщо процес знаходиться в початкових стадіях свого розвитку, то з допомогою адекватного лікування хребта, спрямованого на усунення причини виникнення захворювання, можна домогтися практично повного зникнення грижі хребта. Але якщо процес «старий» або грижа великого розміру, то розраховувати на повне одужання не доводиться. Це підкреслює важливість ранньої діагностики гриж міжхребцевих дисків і своєчасного початку лікування.
Міф 10. Періодичних рецидивів грижі міжхребцевих дисків не уникнути.
Як будь-яке хронічне захворювання, міжхребцева грижа схильна до рецидивів. Але є методи, за допомогою яких можна надовго відстрочити загострення. До них відноситься: – регулярні спеціальні вправи на зміцнення м'язів спини. Цим вправам повинен навчати спеціаліст і стежити за правильністю їх виконання. – нормалізація режиму праці і відпочинку, використання ортопедичної меблів. – виключення підняття великих вантажів, інших навантажень на хребет. – лікувати супутні захворювання, такі як остеохондроз, сколіоз та протрузії.
Інші статті
